Тема. Позакласне
читання. Дивовижна подорож до Країни Чудес (Л. Керролл «Аліса у Країні Чудес»).
Мета:ознайомити
учнів із творчістю англійського письменника Л. Керролла; розкрити зміст казки;
розвивати логічне мислення, усне зв'язне мовлення, навички виразного читання,
інсценізації; прищеплювати інтерес до літератури.
Обладнання: портрет Л.
Керролла; виставка його книг; ілюстрації до твору; фонозапис пісень В.
Висоцького.
Країна Чудес — це те, що ми є...
Р. Бредбері
Что остается от сказки потом —
После того, как ее рассказали...
В.
Висоцький, «Пісня Керролла»
I.
ОГОЛОШЕННЯ
ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ
II.
СПРИЙНЯТТЯ І
ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1.
Слово
вчителя.
Діти, а дуже часто і дорослі люблять казки. Чому? Тому що
у казках добро завжди перемагає зло, вони щасливо закінчуються, у казці існує
те, чого бракує у реальному житті.
Про звичайні і незвичайні речі, що сталися з дівчинкою
Алі- сою, розповідає у своїй книзі «Аліса у Країні Чудес» англійський письменник
J1. Керролл. Слід зазначити, що
цю казку читають люди різного віку і вона й до сьогодні викликає неоднозначне
ставлення.
2.
Рольова гра
«Інтерв'ю з письменником».
Журналіст: Ваше ім'я?
JI. Керролл: Чарльз Лутвідж
Доджсон. Льюїс Керролл — мій псевдонім.
Журналіст: Коли і де ви народилися?
Л. Керролл: 27 січня 1832 року в Англії, у графстві Чеши.
Журналіст: Ким були ваші батьки?
Л. Керролл: Я народився у сім'ї пастора. Родина була
заможньою. У мене було щасливе дитинство. Батьки дуже опікувалися мною, любили
мене.
Від батька мені передалося вміння бачити смішне у звичайних
людях і речах. Від мами — скромність, урівноваженість, пристрасть до всіляких
витівок.
Журналіст: Де ви навчалися?
Л. Керролл: Спочатку в школі. Вчитися мені подобалося,
але школу не любив. З усіх шкільних предметів особливо полюбляв математику.
Потім навчався в Оксфорді. Можна сказати, що усе моє життя пов'язане з цим
університетом: у 19 років я туди прийшов і залишив 60-річним. Став професором
математики, прийняв духовний сан диякона.
Журналіст: Як з'явилася ваша книга «Аліса у Країні
Чудес»?
Л. Керролл: У 1855 році я познайомився з дівчинкою Алісою
Лідделл, донькою декана коледжу, в якому я викладав, їй було три роки. Я дуже
любив цю дівчинку. У 1862 році разом зі своїм колегою і трьома сестрами
Лідделл (Лоріні було 13, Алісі — 10, Едіт — 8) ми пливли на човні Темзою. Аліса
просила мене розповісти казку. Я почав щось вигадувати, щоб потішити малюків. А
під час прощання Аліса раптом сказала: «Містер Доджсон, мені б дуже хотілося,
щоб ви написали для мене про пригоди Аліси». Я просидів усю ніч, записуючи в
зошит усі нісенітниці, що запам'яталися. Перший екземпляр казки згодом
переписав для Аліси від руки і прикрасив 37 власними малюнками і спеціальною
римованою присвятою. Вона завершувалася такими словами:
Алісо, прошу, пам'ятай Казки до сивини. Ти у скарбничку
їх збирай, Куди ховаєш сни. Немов гербарій зберігай, Чекаючи весни.
Алісі я віддав книгу в листопаді 1864 року.
Журналіст: А коли книга потрапила до читача?
Л. Керролл: Лише у 1865 році. Книга була видана з малюнками
відомого англійського художника Джона Тенніла.
Журналіст: Що б ви побажали дітям, які прочитали про
пригоди Аліси?
JI. Керролл: Пам'ятайте, що
дитинство — то найкраща пора у житті людини. А діти набагато розумніші й кращі,
ніж ми, дорослі, про них думаємо.
3.
Прослуховування
фонозапису «Пісні Аліси» у виконанні В. Ви- соцького.
4.
Інсценізація
«Зустріч з Алісою».
Аліса: Уявляєте, сидимо ми з сестрою на березі річки. Раптом
пробігає Білий Кролик з червоними очима. Звичайно, нічого дивного у цьому не
було. Хоча кролик весь час повторював: «О боже мій, о боже мій! Я запізнююся!»
Найдивовижнішим було те, що він весь час діставав
годинник із нагрудної кишеньки. Ви бачили коли-небудь Кролика у жилетці з
годинником? От і я ніколи. Так того дня почалися дива.
5.
Бесіда.
1.
Які дива
трапилися з Алісою того дня?
2.
Як вона потрапила до Країни Чудес?
3.
Назвіть казкових персонажів, з якими Аліса зустрічалася у
цій Країні. Розкажіть про них.
4.
Що вчила Аліса і що знала?
5.
Що дивувало дівчинку в Країні Чудес?
6.
Як її там сприймали? Чому?
7.
Усне
«словесне малювання».
—
Розкажіть, якою ви уявляєте собі Алісу?
8.
Творча
робота.
Схарактеризуйте головні риси вдачі Аліси. (Допитлива, чемна,
ввічлива, добра, смілива, вихована, знає собі ціну.)
9.
Робота з
текстом.
—
Знайдіть у тексті і розкажіть, які англійські традиції
зображені у казці. (Чаювання («Божевільне чаювання»), гра у крокет
(«Королівський крокет»), правління королеви, англійська вишуканість, охайність
(Білий Кролик у рукавичках, жилетці).)
10.
Обговорення
проблемного запитання.
Деякі письменники і літературознавці вважають, що казка JI. Керролла твір для дорослих. Як на вашу думку, у чому незвичність
цього твору?
11.
Коментар
учителя
На перший погляд, у казці багато нісенітниці. Це пояснюється
декількома причинами. По-перше, жанровою своєрідністю твору. Історія про Алісу
починається як повість, а потім переходить у казку. (У кінці твору читач
дізнається, що усе написане просто наснилося Алісі.) «Сон» дівчинки — це
своєрідний композиційний прийом, який допоміг авторові ввести героїню у казку.
Тобто, у творі маємо поєднання двох жанрів — казки і повісті.
У тексті багато алегорії, символіки, метафоричності.
Американський письменник Р. Бредбері сказав: «Країна Чудес — це те, що ми є».
Тобто JI. Керролл зобразив людське
життя, реальний світ, сповнений абсурду.
На жаль, дорослі, заклопотані своїми проблемами, це не
завжди помічають.
За казковим королівством, зображеним JI. Керролом, вид- ніється Англія з її законам, судом,
королівською владою.
Королівський двір постає у вигляді колоди карт. У карти,
як відомо, грають, їх тасують. Отак і королева на свій розсуд грала своїми
підлеглими. Тобто, життя — це складна гра, в якій завжди одні виграють, а інші
— програють. Усі люди різні, як і мешканці Країни Чудес.
12.
Творча
робота.
—
Опишіть, якими зображені мешканці Країни Чудес. Якою є
їхня поведінка? (Вони дуже різні. Королева — зла, знервована. Миша — весь час
ображається. Гусінь — гонориста. Грифон, Черепаха — роздратовані. Чеширський
Кіт — завжди усміхнений.)
13.
Слово
вчителя.
Літературознавці стверджують, що жанрову своєрідність
казки визначає ще й прийом нонсенсу (англ. nonsence, буквально — «нісенітниця».)
Як зауважив німецький казкар Джеймс Крюч: «Позитивною
рисою нісенітниці є її зміст». У тексті багато дивних речей, віршів, фраз,
висловів. Але вони є дивними лише з точки зору дорослих. Оскільки їх засмоктало
божевільне життя і вони втратили чистоту поглядів, думок, уміння дивуватися і
вірити у чудо. Казка Л. Керролла змушує
дорослих зупинитися і побачити незвичайне у звичайному. А дітям допомагає
розвивати фантазію, уяву. Тому на запитання В. Висоцького із «Пісні Керролла»,
що слугує епіграфом уроку: «Что остается от сказки потом — после того, как ее
рассказали», можна дати відповідь: роздуми над нею, над тим, як ми живемо,
якими слід бути.
III.
ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ
Підготувати повідомлення про А. П. Чехова (під
керівництвом учителя).
Завантажити