Позакласне читання. Дивовижна подорож до Країни Чудес (Л. Керролл «Аліса у Країні Чудес»)

Тема. Позакласне читання. Дивовижна подорож до Країни Чудес (Л. Керролл «Аліса у Країні Чудес»).

Мета:ознайомити учнів із творчістю англійського письменника Л. Керролла; розкрити зміст казки; розвивати логічне мислення, усне зв'язне мовлення, навички виразного читання, інсценізації; прищеплювати інтерес до літератури.

Обладнання: портрет Л. Керролла; виставка його книг; ілюстрації до твору; фонозапис пісень В. Висоцького.

ХІД УРОКУ

Країна Чудес — це те, що ми є...

 Р. Бредбері

Что остается от сказки потом —

После того, как ее рассказали...

 В. Висоцький, «Пісня Керролла»

I.                   ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

II.                СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.                  Слово вчителя.

Діти, а дуже часто і дорослі люблять казки. Чому? Тому що у казках добро завжди перемагає зло, вони щасливо закінчують­ся, у казці існує те, чого бракує у реальному житті.

Про звичайні і незвичайні речі, що сталися з дівчинкою Алі- сою, розповідає у своїй книзі «Аліса у Країні Чудес» англійський письменник J1. Керролл. Слід зазначити, що цю казку читають люди різного віку і вона й до сьогодні викликає неоднозначне ставлення.

2.                  Рольова гра «Інтерв'ю з письменником».

Журналіст: Ваше ім'я?

JI. Керролл: Чарльз Лутвідж Доджсон. Льюїс Керролл — мій псевдонім.

Журналіст: Коли і де ви народилися?

Л. Керролл: 27 січня 1832 року в Англії, у графстві Чеши.

Журналіст: Ким були ваші батьки?

Л. Керролл: Я народився у сім'ї пастора. Родина була заможньою. У мене було щасливе дитинство. Батьки дуже опі­кувалися мною, любили мене.

Від батька мені передалося вміння бачити смішне у звичай­них людях і речах. Від мами — скромність, урівноваженість, пристрасть до всіляких витівок.

Журналіст: Де ви навчалися?

Л. Керролл: Спочатку в школі. Вчитися мені подобалося, але школу не любив. З усіх шкільних предметів особливо полюб­ляв математику. Потім навчався в Оксфорді. Можна сказати, що усе моє життя пов'язане з цим університетом: у 19 років я туди прийшов і залишив 60-річним. Став професором математики, прийняв духовний сан диякона.

Журналіст: Як з'явилася ваша книга «Аліса у Країні Чудес»?

Л. Керролл: У 1855 році я познайомився з дівчинкою Алісою Лідделл, донькою декана коледжу, в якому я викладав, їй було три роки. Я дуже любив цю дівчинку. У 1862 році ра­зом зі своїм колегою і трьома сестрами Лідделл (Лоріні було 13, Алісі — 10, Едіт — 8) ми пливли на човні Темзою. Аліса просила мене розповісти казку. Я почав щось вигадувати, щоб потішити малюків. А під час прощання Аліса раптом сказала: «Містер Доджсон, мені б дуже хотілося, щоб ви написали для мене про пригоди Аліси». Я просидів усю ніч, записуючи в зошит усі ні­сенітниці, що запам'яталися. Перший екземпляр казки згодом переписав для Аліси від руки і прикрасив 37 власними малюн­ками і спеціальною римованою присвятою. Вона завершувалася такими словами:

Алісо, прошу, пам'ятай Казки до сивини. Ти у скарбничку їх збирай, Куди ховаєш сни. Немов гербарій зберігай, Чекаючи весни.

Алісі я віддав книгу в листопаді 1864 року.

Журналіст: А коли книга потрапила до читача?

Л. Керролл: Лише у 1865 році. Книга була видана з ма­люнками відомого англійського художника Джона Тенніла.

Журналіст: Що б ви побажали дітям, які прочитали про пригоди Аліси?

JI. Керролл: Пам'ятайте, що дитинство — то найкраща пора у житті людини. А діти набагато розумніші й кращі, ніж ми, дорослі, про них думаємо.

3.                  Прослуховування фонозапису «Пісні Аліси» у виконанні В. Ви- соцького.

4.                  Інсценізація «Зустріч з Алісою».

Аліса: Уявляєте, сидимо ми з сестрою на березі річки. Рап­том пробігає Білий Кролик з червоними очима. Звичайно, нічого дивного у цьому не було. Хоча кролик весь час повторював: «О боже мій, о боже мій! Я запізнююся!»

Найдивовижнішим було те, що він весь час діставав годинник із нагрудної кишеньки. Ви бачили коли-небудь Кролика у жи­летці з годинником? От і я ніколи. Так того дня почалися дива.

5.                  Бесіда.

1.                  Які      дива трапилися з Алісою того дня?

2.                  Як вона потрапила до Країни Чудес?

3.                  Назвіть казкових персонажів, з якими Аліса зустрічалася у цій Країні. Розкажіть про них.

4.                  Що вчила Аліса і що знала?

5.                  Що дивувало дівчинку в Країні Чудес?

6.                  Як її там сприймали? Чому?

7.                  Усне «словесне малювання».

—                Розкажіть, якою ви уявляєте собі Алісу?

8.                  Творча робота.

Схарактеризуйте головні риси вдачі Аліси. (Допитлива, чем­на, ввічлива, добра, смілива, вихована, знає собі ціну.)

9.                  Робота з текстом.

—                Знайдіть у тексті і розкажіть, які англійські традиції зоб­ражені у казці. (Чаювання («Божевільне чаювання»), гра у крокет («Королівський крокет»), правління королеви, англійська вишу­каність, охайність (Білий Кролик у рукавичках, жилетці).)

10.              Обговорення проблемного запитання.

Деякі письменники і літературознавці вважають, що казка JI. Керролла твір для дорослих. Як на вашу думку, у чому не­звичність цього твору?

11.              Коментар учителя

На перший погляд, у казці багато нісенітниці. Це пояснюєть­ся декількома причинами. По-перше, жанровою своєрідністю твору. Історія про Алісу починається як повість, а потім пере­ходить у казку. (У кінці твору читач дізнається, що усе напи­сане просто наснилося Алісі.) «Сон» дівчинки — це своєрідний композиційний прийом, який допоміг авторові ввести героїню у казку. Тобто, у творі маємо поєднання двох жанрів — казки і повісті.

У тексті багато алегорії, символіки, метафоричності. Амери­канський письменник Р. Бредбері сказав: «Країна Чудес — це те, що ми є». Тобто JI. Керролл зобразив людське життя, реальний світ, сповнений абсурду.

На жаль, дорослі, заклопотані своїми проблемами, це не зав­жди помічають.

За казковим королівством, зображеним JI. Керролом, вид- ніється Англія з її законам, судом, королівською владою.

Королівський двір постає у вигляді колоди карт. У карти, як відомо, грають, їх тасують. Отак і королева на свій розсуд грала своїми підлеглими. Тобто, життя — це складна гра, в якій завжди одні виграють, а інші — програють. Усі люди різні, як і мешканці Країни Чудес.

12.              Творча робота.

—                Опишіть, якими зображені мешканці Країни Чудес. Якою є їхня поведінка? (Вони дуже різні. Королева — зла, знервова­на. Миша — весь час ображається. Гусінь — гонориста. Грифон, Черепаха — роздратовані. Чеширський Кіт — завжди усміхне­ний.)

13.              Слово вчителя.

Літературознавці стверджують, що жанрову своєрідність казки визначає ще й прийом нонсенсу (англ. nonsence, буквально — «ні­сенітниця».)

Як зауважив німецький казкар Джеймс Крюч: «Позитив­ною рисою нісенітниці є її зміст». У тексті багато дивних ре­чей, віршів, фраз, висловів. Але вони є дивними лише з точки зору дорослих. Оскільки їх засмоктало божевільне життя і вони втратили чистоту поглядів, думок, уміння дивуватися і вірити у чудо. Казка Л. Керролла змушує дорослих зупинитися і побачити незвичайне у звичайному. А дітям допомагає розвивати фантазію, уяву. Тому на запитання В. Висоцького із «Пісні Керролла», що слугує епіграфом уроку: «Что остается от сказки потом — после того, как ее рассказали», можна дати відповідь: роздуми над нею, над тим, як ми живемо, якими слід бути.

III.             ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати повідомлення про А. П. Чехова (під керівництвом учителя).